Небо пʼяне ALESSON

І небо п’яне
Мов кисень я вдихаю дим, від тебе пʼяний.
Мила пробач, що був вже не святим, та марно
Стирати памʼять, і дерти рани.
Вечір, і я не знаю куди бігти
До тебе чи від тебе.
Це як зівʼялі квіти,
Що падають пелюстками